Лідія Федорівна Кобенко

Фото автора
Ім'я: Лідія Федорівна Кобенко
Робіт на сайті: 37

“Адже це така радість – творити!”

Живе в нашому місті прекрасна людина, рукодільниця-кудесниця Лідія Федорівна Кобенко. Її хобі – вишивка, і займається вона улюбленою справою, що називається, все життя.

Лідії Федорівні 87 років, родом із села Коритно-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області. Багато років віддала вчительській справі, з 1956 до 1983 року працювала у селі Кримці вчителем української мови та літератури.
Жінка розповідає, що захоплювалася вишивкою ще будучи дитиною. Її матуся вишивала, і вона біля неї вчилася. Тоді ще рідко хто хрестиком вишивав, в основному – гладдю.
До війни Лідія Федорівна встигла провчитися 5 класів, а після війни вже закінчила 6 і 7 класи і вступила до Первомайського педагогічного училища, яке закінчила з відзнакою. Саме тоді, дівчиною, по‑справжньому захопилася вишиванням хрестиком. “Не хотіла йти на всілякі гулянки, сиділа і вишивала. Це для мене було найкращим відпочинком”, – розповідає майстриня. Коли стала студенткою Одеського університету ім. Мечникова, який, до речі, теж закінчила з відзнакою, то вже вишивала серйозні роботи – скатертини, картини. Потім робота, сім’я, народження двох доньок – Людмили і Лариси, будівництво будинку, великий город, господарство, тож на улюблену справу часу відводилося мало. І вже серйозно й надовго повернулася до вишивання, коли пішла на заслужений відпочинок.
“Це зараз для вишивання є все, що завгодно, і на курси можна піти. А тоді з цим було важко – вишию одну картину одній дочці, і хочу вишити іншій якусь інакшу картину, а знайти схеми важко, нитки потрібного кольору теж, тож доводилося вишивати однакові картини”, – згадує рукодільниця.
Коли почала виписувати журнал “Жінка”, стало легше, адже там було багато схем узорів для вишивання хрестиком. “Якби у мене була змога закінчити курси з вишивання, то я б знала якісь тонкощі цього рукодільного мистецтва, а так сама вчилася, десь щось побачила, хтось показав. Зараз дівчатам набагато легше”, – додає моя співрозмовниця.
Лідія Федорівна згадує, що завжди дуже хотіла спробувати вишити бісером, але вважала, що для неї це недосяжно. Одного разу донька Лариса принесла їй картинку “Снігурі”, бісер та інструкцію. Спочатку майстриня захвилювалася, що не розбереться сама, мовляв, потрібно, щоб хтось показав як це робиться. Та донька запевнила, що мати спробує і все у неї вийде. Дійсно, так і сталося. І ось вже в домашній колекції Лідії Федорівни до десяти картин, вишитих бісером, серед них – чудовий сучасний триптих.
Нині Лідія Федорівна вишиває правнуку Ігоркові болгарським хрестом картинку “Теремок”. Дуже хоче вишити зятю вітрильник, бо він проживає в Миколаєві.
Донька Лідії Федорівни Лариса Миколаївна розповідає, що матуся ніколи не сиділа і не сидить без діла, її вишиті картини – це сімейні реліквії, а кольори на матусиних картинах кращі, ніж на схемах.
Її роботи заслуговують найвищої похвали, настільки вони оригінальні і колоритні.
Вишиває серветки, рушники, наволочки, скатертини, сорочки, картини. Лідія Федорівна дуже любить квіти і природу і переносить їх на полотно, а виглядають вони на вишитих виробах, як живі. Незважаючи на вік і зір, сповнена оптимізму і продовжує займатися рукоділлям, яке воістину стало справою всього її життя. А до молоді звертається такими словами: “Кожна людина має талант у якійсь сфері. Тільки потрібно його розвивати. Я хочу побажати, щоб молодь не займалася сумнівними й непотрібними справами, а чимось корисним для себе й для людей, для радості. Адже це така радість – творити. Зі своїми картинами розмовляю, як з дітьми. Дивлюся на кожну і пам’ятаю, де там зробила помилку, як я її виправила”.
Лідія Федорівна розповідає про своїх дітей, онуків та правнуків, демонструючи своє родинне дерево. Всі її діти та онуки мають вищу освіту, а вона сама є для них прикладом наполегливості й працелюбності, жіночності й материнства. Її онучки Катя і Мар’яна взяли приклад з бабусі і теж гарно вишивають.
Зачаровано слухаючи майстриню та роздивляючись її роботи, мимоволі подумала, що вишивка – дуже захоплююче заняття. Варто лише взяти у руки набір для вишивання, і вже не уявлятимеш свого життя без цієї справи. Тож не дивно, що часом вишивання у майст­ринь затягується до ночі, бо щастя від творчості окриляє, надихає, заспокоює. Не вірите? Давайте спробуємо!
19 серпня Лідія Федорівна відзначила свій день народження, тож бажаємо їй міцного здоров’я, благополуччя, натхнення, подальших успіхів у будь-яких починаннях, щоденних справах, сміливих планах, щоб і надалі Вас, шановна Лідіє Федорівно, підтримували та надихали рідні люди.

Тетяна Олексієва

Роботи автора:


Розміщено: 26.08.2015 12:04
Категорія: Вишивка

Розміщено: 26.08.2015 12:04
Категорія: Вишивка

Розміщено: 21.08.2015 17:49
Категорія: Вишивка

Розміщено: 26.08.2015 12:36
Категорія: Вишивка

Розміщено: 26.08.2015 12:11
Категорія: Вишивка

Розміщено: 26.08.2015 12:24
Категорія: Вишивка