Дмитро Дмитрович Єребакан

Фото автора
Ім'я: Дмитро Дмитрович Єребакан
Робіт на сайті: 150

Слово про знаменитого земляка

Наша зустріч з Дмитром Дмитровичем Єребаканом сталася в його гостинній первомайській квартирі. Відомий художник сьогодні є гордістю не лише рідної Гагаузії та Болгарії, адже 20 років його життя пройшли в нашому місті, тож не дивно, що первомайці по праву вважають його первомайським (своїм) художником.

Дмитро Дмитрович - автор близько 1500 робіт, його картини, як і учні, - по всьому світу. Багато робіт знаходяться в музеях та приватних колекціях. Пише з натури, останнім часом в художника багато абстрактних робіт в поєднанні з реалізмом. Найбільший вплив на нього справила творчість французьких експресіоністів: К. Мане, О. Ренуара, Піссарро. А витоки майстерності - від матері, яка свого часу дуже гарно малювала, та на жаль, важкі воєнні та повоєнні роки не дали можливості повною мірою розкритися її таланту.

У художника багато портретів, дивлячись на які відчуваєш блакить душі людини, а портрет, як відомо, - один із жанрів, де найбільш яскраво проявляється майстерність автора, володіння ним мистецтвом малюнка і художньою виразністю образа.

На виставці, що відбулася влітку 2010 року в Краєзнавчому музеї, було представлено 105 робіт автора. Єребакан впізнаваний, так само закоханий в життя, любить польові квіти, природу, його улюблена пора року – осінь. Його ліричні роботи зачіпають тонкі душевні струни, їх завжди хочеться розглядати подовгу і докладно. Він завжди в роботі, у творчому пошуку, його робочий день починається дуже рано, влітку - о 4.00!

Це невеличка інформація з моїх вуст, але найкраще розповість про себе сам Дмитро Дмитрович.

Д. Єребакан: «Народився я в м. Белграді Одеської області, де найбільше та найкомпактніше проживання болгар. Після закінчення середньої школи вступив до сільгоспінституту, але вчасно його кинув. Ректор інституту, який свого часу закінчив Львівське художнє училище, але був змушений після контузії під час війни покинути малювати за станом здоров'я, бачив, як я мучуся і сказав: «Вступай до художнього училища». Так я став студентом Ленінградського художнього училища імені В. І. Мухіної, звідти перевівся до Кишинівського республіканського училища імені І. Рєпіна. Потім 5 років працював директором художньої школи в місті Чадир-Лунга, яка нині носить моє ім'я. Далі життя звело мене з директором Первомайського машинобудівного заводу. На заводі пропрацював рік, а потім мене вмовили перейти в художню школу, де й і пройшли близько 20 років трудової діяльності. Працюючи викладачем, я зрозумів, що поки викладаю - творчості не буде, тому що ця робота виснажує духовно: часто залишаєшся з дітьми вечорами, часу для написання не залишається взагалі. У 1997 році я звільнився, поїхав до Болгарії, вже там почав над собою працювати. Але щоліта приїжджаю до Первомайска. В селі Кам'яному Мосту в мене дача, куди теж щоліта приїздять митці з Болгарії. Цього сезону там працюють художники з Німеччини та Молдови. На симпозіумах ми зустрічаємося з художниками з різних країн, я в лютому був у Бельгії, в знаменитому пам'ятнику архітектури - Гентському соборі романського стилю, де познайомився з багатьма художниками. У 2004 році відбувся перший міжнародний симпозіум у нашій Дубровці, який я організовував. Тоді приїжджали художники з Болгарії, Молдови, Румунії, Німеччини. 2010 рік у мене насичений - я запрошений на ювілей школи, яка носить моє ім'я, потім виставка в Болгарському центрі культури в м. Одесі. Мене також запросив виставитися в Російському центрі науки і культури Всеволод Володимирович Лоскутов, який відвідав одну з моїх виставок. Отримав запрошення виставитися у Франції, готую документи. Брав участь у багатьох зарубіжних виставках, як персональних, так і групових».

Найкраще про художника Єребакана розкажуть його полотна, саме вони насичують глядача таємничим колоритом високого мистецтва і неповторними відтінками внутрішнього світу їх творця.

Дивишся на роботи майстра, які просяяли сонячним світлом палітри, бенкетом кольору, майстерністю і вишуканістю форм, логікою і точністю композицій, і згадуєш вислів, що живопис - це поезія, яку бачать.

Звертаючись до молодих починаючих художників, Майстер радить: яка б не була людина талановита, але без праці жоден талант не отримає розвитку, тому потрібно працювати і ще раз працювати. У роботі народжується манера, майстерність, бо в художника, який по-справжньому любить свою справу, немає вихідних і свят.

Роботи автора:


Розміщено: 31.07.2010 19:16
Категорія: Живопис

Розміщено: 31.07.2010 19:56
Категорія: Живопис

Розміщено: 31.07.2010 19:42
Категорія: Живопис

Розміщено: 31.07.2010 20:18
Категорія: Живопис

Розміщено: 31.07.2010 20:29
Категорія: Живопис

Розміщено: 01.02.2013 09:14
Категорія: Живопис