Лариса Федорівна Постіл

Фото автора
Ім'я: Лариса Федорівна Постіл
Контакти: 5-57-22
095 928-33-02
Робіт на сайті: 1

Дорога кличе до нових надбань

Під час весняної виставки «Первомайськ мистецький: без кордонів» ми познайомилися з Ларисою Федорівною Постіл – учителем ЗОШ № 16 з багаторічним досвідом, з її гарними бісерними роботами, її прекрасною поезією. Це була її перша виставка. Саме в Центрі культури й дозвілля вона читала напам’ять вірші про рідне місто, свою батьківську землю, а ми зачаровано слухали й дивувалися – чому вона досі не друкувалася. Тож сьогодні до вашої уваги розповідь про невгамовну особистість і про те, що ніхто не знає силу своїх здібностей, поки не випробував їх. Лариса Федорівна – виходець з творчої, співочої родини Слюсарів, крім того, вона сваха великого поета Миколи Вінграновського. Її бабуся писала вірші, пісні, пише для душі й сестра. Сама жінка – вічний учень, прагне знати й вміти якомога більше.

Ларисо Федорівно, пригадайте, коли започаткувалася віршована творчість?

Писала вірші ще будучи ученицею 5-6 класів, ховала під подушку, до речі, вони збереглися.

Багато поезій присвячено рідній землі, Первомайську. Найбільше і найглибше вас надихає батьківщина?

Мені так болить Первомайськ, що я не можу спокійно дивитися на негаразди, які в ньому відбуваються. Свого часу я мала можливість залишитися в Миколаєві, але я не змогла, рвалася додому, де все моє коріння. 6-7 квітня минулого року я їздила на Канівщину, півдня я ніби ще трималася, а потім народилися рядки, в яких вилито сум, нудьгу за Первомайськом, хоча не бачила його лише два дні. Взагалі мені болить, як принижені наші пенсіонери, яким ми завдячуємо життям, болить майбутнє моїх учнів, онуків, що розумна людина не шанується, що панує вік грошей, влади, блату і брехні. Розумні мужі покинули країну, а яких лікарів і вчителів ми будемо мати завтра? Ось на це все я не можу спокійно дивитися.

Пишете вірші, займаєтеся бісероплетінням, а чим ще?

Люблю співати. Родини Постілів та Мельників дуже співочі, жартівливі, матері, свекру й свекрусі більше 70 років, але коли збираються разом, завжди лунають пісні. Молодому поколінню цього не вистачає, діти мало читають, не знайомі з творчістю відомих гумористів, тож і самі не розуміють жартів, і жартувати по-доброму не вміють.

Плануєте видати власну збірку?

Так, вже думала про це, але видам тоді, коли буде достойна платня у вчителя. Потрібні спонсори, але їх не так легко зараз знайти. Коли я вела курси української мови в медучилищі, то дітям сподобалися мої вірші й вони просили рукописи, щоб ввести в інтернет, і їх прочитав увесь світ, для мене дитяча оцінка - то найбільше визнання.

Що таке талант, на вашу думку, - дар природи чи велика праця?

Це Божий дар плюс напружена щоденна праця. Треба повністю віддаватися поезії, тоді й писатися буде дедалі продуктивніше, осмисленіше, буде шліфуватися, набувати досконалості сама рима. Я від щирого серця намагаюся залишатися відвертою в кожному рядку, в кожному слові.

Коли вам найпродуктивніше працюється?

Коли є натхнення, коли щось торкнулося струн душі, а це може бути навіть вночі, і частіше вночі.

Чи думали стати членом Первомайської спілки поетів?

Я людина сором’язлива і крім Антоніни Григоренко, яка схвально відгукнулася, нікому не показувала вірші. Дуже люблю її творчість, творчість Галини Педченко, Лариси Пилипай, Наталі Терещенко, приваблює поетична думка Марії Воробйової, захоплююсь поезією Олекси Резніченка, Миколи Вінграновського.

Тепер трішки про рукоділля. Коли почалося це захоплення?

Дуже давно, ще в школі на гуртку в’язання. А бісерні роботи мені показала Ольга Вікторівна Кравченко. До неї на гурток ходила моя онучка. Так потрохи сама вчилася і зараз роблю квіти, біжутерію і все, що захочу. А перші роботи – це кольє, браслети, намисто… Багато дарувала друзям. Зараз ми з онучкою готуємося до виставки в Київському музеї, виготовляємо крашанку.

Ваші творчі плани?

Взяти участь у літній виставці, вдосконалювати техніки.

Про Ларису Федорівну можна писати й писати. Вона розповідає про свій родовід, про учнів, онуків. Їй все не байдуже, всім цікавиться, бесіда з нею – духовне наповнення, спонукання до роздумів, відкриття. Від «вічного учня» завше є що почерпнути. Але найкраще з особистістю дозволить познайомитися її творчість.

Я тебе не бачила два дні…

Я не бачила тебе лише два дні,

Та вже втомилась за тобою, рідне місто.

На розкішній Канева землі

Мені було і сумно, й дуже тісно.

 

Зліва, справа – скрізь вода, поля,

Неба височінь і голубизна…

Та мені наснилася вночі

Первомайська крихітна вітчизна.

 

У зелень Черняхівського вдяглась,

І первоцвітом ваблять квіти,

А я додому поспішаю, в "Дизеліст" –

На мене там чекають чоловік і діти.

 

Як довго я тебе не бачила – два дні!

Я думаю про тебе, я скучаю.

Багато міст прекрасних на Землі,

Та кращого від тебе я не знаю!

Роботи автора:


Розміщено: 28.03.2011 14:47
Категорія: Бісероплетіння