Олена Володимирівна Данько

Фото автора
Ім'я: Олена Володимирівна Данько
Життєве кредо: Перемогти, здолати, повірити в себе
Контакти: Телефон майстрині: 3‑10‑22.
Робіт на сайті: 8

Перемогти, здолати, повірити в себе

Чи то час такий настав, чи то життя всіх дістало, але люди все більше стають песимістами. Зустрічаючи знайомих, ми все частіше чуємо півгодинні розповіді про відсутність коштів, хвороби, проблеми в сім’ї та на роботі, безробіття, кримінальні новини… Ось нещодавно в автобусі стала мимовільним свідком такого діалогу двох знайомих. Але чомусь сприйняла все сказане по‑іншому, не так, як завжди. Без співчуття, чи що? Причиною цього стало те, що я якраз поверталася від Олени Володимирівни Данько.

Жінка – інвалід I групи з дитинства з дуже рідкісним і складнимдіагнозом: порушення координації рухів. Але, напевно, і самі професори, які лікували її, були б дуже здивовані, побачивши, що ця жінка в’яже. Причому не тільки на машинці, а й руками. Після навчання вдома (Олена закінчила 10 класів ЗОШ № 1), закінчила курси машинного в'язання, після цього десять років пропрацювала в’язальницею-надомницею. І вже років з 10 в’яже руками. На в’язання пари шкарпеток йде тиждень, їй дуже важко, але жінка долає всі труднощі. Мама Олени – Катерина Феофанівна – розповідає, що дочка дуже господарська, всьому веде облік, намагається у всьому допомогти, а ще багато читає бібліотечної літератури. Крім в’язання, майстриня займається виготовленням обручів для підтримки волосся, які не ламаються і не тиснуть. А ще Олена Володимирівна підтримує дружні стосунки з дівчатами та жінками з товариства інвалідів, вони спілкуються телефоном, разом беруть участь у різних заходах. Людина небайдужа, Олена Володимирівна нарікає на те, що для людей з обмеженими можливостями не створені в місті належні умови. Немає приміщення, де б вони могли зустрічатися і спілкуватися, ще проблема – відсутність пандусів. Немає гуртків, де б могли навчатися рукоділлю, комп’ютерних курсів, безкоштовних центрів реабілітації з послугами медпрацівника, психолога, тренажерного залу; клубів для цієї категорії, як в будь-якій цивілізованій європейській країні. А в турпоїздки по містах України інваліди їздять за власний рахунок, кошти збирають по крихтах,  і не секрет, що значна частина пенсій іде на ліки… Останній раз група відвідувала Києво-Печерську Лавру. Але це в розвинених країнах громадяни без участі держави і меценатів не уявляють собі повноцінного життя, наші люди з обмеженими можливостями звикли самі вирішувати свої проблеми, спільно організовувати заходи, поїздки, зустрічатися, спілкуватися, підтримувати один одного. І, долаючи фізичні страждання, шити, вишивати, в’язати, випалювати, плести з бісеру, перемагати у спортивних змаганнях. Для того щоб подати приклад іншим, для того щоб жити, повіривши в себе.
Телефон майстрині: 3‑10‑22. Підтримаймо разом!


Т. Лагнер

Роботи автора:


Розміщено: 24.10.2011 16:52
Категорія: В'язання

Розміщено: 24.10.2011 16:51
Категорія: В'язання

Розміщено: 24.10.2011 16:43
Категорія: Шкіряні вироби

Розміщено: 24.10.2011 16:45
Категорія: В'язання

Розміщено: 24.10.2011 16:44
Категорія: В'язання

Розміщено: 24.10.2011 16:46
Категорія: В'язання