Володимир Михайлович Шкляр

Фото автора
Ім'я: Володимир Михайлович Шкляр
Контакти: Телефон майстра: 4-54-27.
Робіт на сайті: 27

І художник, і різьбяр...

А хочете дізнатися, творча ви людина чи ні? Поспостерігайте, чи бачите у простій хмарині, кроні дерева зображення слона, літака тощо, і якщо так – вітаю, ви творча особистість. Просто раніше цього не знали.

«Це все зробила природа», - розповідає Володимир Михайлович Шкляр, тримаючи в руках витвори з дерева. Тепер уже це симпатичні фігурки тварин, та й не лише їх, а раніше майстер по одній приносив додому знайдені розгалужені чудернацько гілочки, підправляв інструментами: підкреслював художні риси. Так і з’явилися собаки, качки у гнізді, лось, юна дівчина... Хтось запалив вогнище – залишилася обвуглена частинка дерева. Усі ходять повз неї, ніхто не бачить того, що домальовує творча фантазія митця. І лише він береться за цікаву для душі справу, дивуючи роботою «незрячих».

Крім того, що «зробила природа», Володимир Михайлович ще багато чого вміє і сам. Наприклад, вітальня його прикрашена настінним годинником, справжнім казковим. Годинник із дерева вирізьблено таким чином, що схожий він на хатинку на курячих ніжках. Може, там живе домовеня Кузя - той, з мультика?.. Якщо так, то добре йому серед такої краси, адже і сам він, безперечно, гарнішає, коли дивиться на себе у дзеркало у різьбленій хазяїном «оправі». Над дзеркалом – печатки, теж різьблені.

А на столі у майстра вишикувалася батарея гармат і мортир XV-XVI та XVIІ ст. - мініатюрних копій із зображень минулого часу. Майстер зумів, колись потримавши оригінал у руках, навіть виготовити пищалі. Матеріал копій – дерево й метал.

Цінністю для сім’ї – Володимира Михайловича та його дружини, Надії Василівни - виявилися макети двох церков, що вже стерті з поверхні Первомайська. Мова йде про Варварівську та Різдвяно-Богородицьку церкви (ми, до речі, вже про них писали). Ці експонати, назвемо їх так, мають величезне значення, адже господарі дому не збагнуть ніяк, чому втратилися такі важливі культурно-історичні, духовні пам’ятки нашого краю. Майстер жалкує, що не сфотографував Варварівську церкву у свій час, адже можливість була. Зруйнував її начальник ПМК Оніщенко. Наказали йому – він і зібрав людей. Восени, вночі це було, а тому городяни не бачили нічого. Все вивезли, рознесли. «Куди розібрали – Господь Бог знає», - розмірковує мій співрозмовник. Фундамент пізніше розбирали. Люди говорили між собою, звичайно, але великих протестів не було. Залишився свідок руйнації Різдвяно-Богородицької церкви, Андрій Сергійович Непомнящий, який бачив, як церква була підірвана. Багато тротилу в неї заклали, і вся споруда піднялася метри на два у повітря і розсипалася.

Тепер же обидва храми красуються в мініатюрі на столі. Витримано і співвідношення розмірів, і навіть кольорів. Стіни – дощечки, у яких зроблено дошки, вікна – пінопласт, деталі вікон – маленькі дощечки. Деталі скріплені клеєм ПВА МБ – це дуже міцний клей, його використовують на будівництві. Взагалі, усе виготовлено із дерева й заліза: дзвони та елементи бань вишліфувані з бронзи руками майстра. Інша церква теж подібно виготовлена, але стіни її з фанери, фарбовані. Всередині Різдвяно-Богородицької церкви навіть дзвін є. Володимир Михайлович лише переживає, що хрестів на банях ще нема: не встиг зробити. Хотів, було, купити готові, але ж треба без Христа. Тож зробить їх власноруч, такі, як це потрібно. Ще доробить, підправить вікна, на декотрих зробить решітки, як треба. Якщо робити тепер копію з копії церков, то, каже майстер, буде швидше й легше, адже знають тепер руки, що і як робити. Виготовлялася кожна церква десь із рік, при тому що автор займався не лише ними, а й іншими не менш важливими справами. Дивився на фото, робив ескізи, точно вимірюючи деталі, на вже вирізаних деталях спочатку працював олівцем. Така пам’ять нащадкам залишиться про святині.

Прийшовши на інтерв’ю, я якраз відірвала художника від роботи з пейзажем на замовлення, тому мені показували його, обережно тримаючи в руках.

Володимир Михайлович – художник. Він пише, займається різьбленням та відтворенням старовинних речей у мініатюрі одразу: може працювати за настроєм то на одній ниві, то на іншій. Отож картини у нього теж виходять нівроку: масляними фарбами майстер творить пейзажі, натюрморти з квітами. Каже, малює давно, пробував аквареллю, але більше любить маслом, адже акварель прозора: як намалюєш, так уже і буде. А масляні фарби дарують можливість удосконалювати зображення. Так же і зручніше. Малювати, як каже Володимир Михайлович, він береться лише при денному світлі, адже навіть від лампи денного світла тіні вже не ті, а, значить і відтінки. Тому результат не буде таким, як треба. Взагалі майстер обирає дуже позитивні, яскраві, життєві кольори.

На жаль, фото не може передати вам того, що бачила я у домі гостинного майстра. На стіні – маки, та такі ж червоні, аж пашать вогнем та літом! А трохи далі – галявини осінні, зимові, літні... Сонце відбивається у струмку, і стоїть хатинка…

 

К. Муцет

Роботи автора:


Розміщено: 06.02.2012 15:35
Категорія: Різьба по дереву

Розміщено: 06.02.2012 15:49
Категорія: Живопис

Розміщено: 06.02.2012 15:29
Категорія: Різьба по дереву

Розміщено: 06.02.2012 15:43
Категорія: Живопис

Розміщено: 06.02.2012 15:30
Категорія: Різьба по дереву

Розміщено: 06.02.2012 15:48
Категорія: Живопис