Людмила Володимирівна Федюкіна

Фото автора
Ім'я: Людмила Володимирівна Федюкіна
Контакти: 0 (98) 93-23-834, 0 (98) 93-23-857
Робіт на сайті: 23

Яскрава вишивка: наше життя на полотні

Скількох майстрів виховала Первомайщина! Особливе місце серед них – у вишивальниць, берегинь традицій краю. Знайомтеся: Людмила Володимирівна Федюкіна.

Живе майстриня у Кам’яній Балці, у свої неповні 40 років виховує п’ятьох дітей: Сашка, Олега, Ігоря, Віктора і Вікторію. Найстаршому 18 років, а наймолодшій – два. Часто, коли мамі ніколи, діти активно допомагають у будь-якій справі. Особливо радіє жінка, коли хлопці дають їй можливість займатися улюбленою справою: вишивати. Взагалі на будь-яку вишиванку витрачається щодня по дві-три години мінімум. Таким чином, на велику ікону, наприклад, іде цілий місяць. Хлопці самі знають, що маму не треба турбувати зайвий раз, адже тоді увесь творчий процес порушується. Вона може спокійно працювати навіть коли треба доглянути наймолодшу. До речі, Олег, Вітя й Ігор самі якось бралися вишивати, але жодної завершеної роботи так їм і не вдалося створити для сімейного архіву.

Крім діток, у майстрині є й інша підтримка. Насамперед, чоловік Володимир Миколайович, який і запропонував Людмилі Володимирівні серйозно займатися вишивкою. Тепер він уважно і радісно слідкує за народженням кожного виробу. А навчилася вишивати майстриня вже давно. Бачила, як вишиває рушники для ікон мама, Тамара Сергіївна, і повторювала все. Тепер, через багато років, уміє творити такі чудеса, що навіть до рук узяти лячно: не хочеться пошкодити красу. А краса – то цілі картини: натюрморти з фруктами, квітами, пейзажі з тваринами, ікони. Окремої шани заслуговують рушники.

Усе вишите дрібним хрестиком, бо саме його любить Людмила Володимирівна. Хрестик в українській вишивці є однією з найулюбленіших технік, адже дозволяє реалізовувати безліч закодованих символів. Узори ще не придумувала сама, тільки вдосконалює чужі. Купує узори картин, до речі, так прискіпливо, що може довго вибирати і не купити жодного, адже не звикла марнувати час на нелюбе. Якщо узор підійшов, то обов’язково у картинах та іконах будуть зміни, в основному, в кольоровій гамі. Як творча людина, Людмила Володимирівна намагається фантазувати, а тому й матеріал обирає прискіпливо. Полотно полотном, але коли треба 12 відтінків кольору, а в муліне їх лише 8, то рятуватися доводиться акриловими нитками в клубочках. Саме через кольори вишивка ікони займає менше часу порівняно із натюрмортом чи пейзажем: у природи багато переходів, а в іконах багато простору займає одяг, і в ньому менше переходів. Можна змінити нитку – і спокійно вишивати одним кольором. Та й подобається праця з іконами майстрині більше, ніж із природою.

Щодо рушників, то тут узори всі народні, вишиті мініатюрно, що особливо гарно. Популярними тут є троянди, калина – символ невмирущості української нації, виноград – таїнство створення нової сім’ї, плодючості роду, дубове листя з жолудями – чоловіча сила і сімейне щастя, квіти-деревця, лілії тощо. Про багатство символіки писати – окрема розмова. Тут значення має все: кількість, в тому числі поверхів, характер узору лінії візерунка.

Особливістю є використання лише двох кольорів – символічних чорного та червоного. Поєднання червоного та чорного у вишивці на білому належить ще трипільській культурі, хоча деякі дослідники вважають, що народилося воно ще раніше. Червоний колір – символ утвердження життя, любові, також він випромінює енергію, є найпопулярнішим у світі та найбагатшим. Тому рушники так активно використовуються, за традиціями, на весіллях. Взагалі, в усіх народів червоний колір активно використовується в обрядах. Чорний – колір мудрості, урочистості, смутку, він утримує інформацію, тому старі люди носили сорочки, вишиті лише чорними нитками. Біле тло – протилежність чорному. Це колір божественний, символ сили, адже поєднує інші кольори. Одяг білого кольору дає змогу відновлювати сили, захищає, випромінює енергію. У Людмили Володимирівни колоритний образ рушників з обох кінців доповнюють китички з білої тканини.

Одним із найцінніших вишиваних виробів для українців залишаються національні сорочки. І хоч Людмила Володимирівна у свій час вчилася на швачку, а, значить, може викроїти і пошити одяг, за таку велику роботу не береться. Вишивати не складно, проте створення сорочки займає багато часу і вимагає обладнання для пошиття, власне, цілої майстерні.

А інші роботи гарні не лише з лицевої сторони, а й із вивороту: узори віддзеркалюються. Таку майстерність і помітила випадково – на виставці минулого року - лисогірська вишивальниця, відома на всю округу, Марія Андріївна Болехівська. Серед робіт багатьох майстрів примітила ці, зачудувалася, оцінила високим балом, підтримала. Так вони й тримають зв’язок до сьогодні. У Марії Андріївни є багатий досвід, власна майстерня, школа вишивання, і у виставках брала участь вона без ліку, тож для молодої майстрині її підтримка була чи не вирішальною, аби продовжувати творити. Уся справа в тому, що Людмила Володимирівна досить самокритична. Тож єдина виставка у її житті стала вирішальною і подарувала впевненість. А для наступної виставки робіт більш ніж вистачає. Майстриня терпляче чекає зменшення кількості сезонних робіт, аби серйозно зайнятися, знову ж таки з допомогою сім’ї, належним оформленням: картини вимагають обрамлення. А тоді – хоч у Первомайськ, хоч у Миколаїв: куди вийде. Але обов’язково вийде, бо інакше просто не можна.

Крім архіву, сімейного і для виставок, Людмила Володимирівна трудиться і над виконанням замовлень. Усі бажаючі, щоб познайомитися із високою творчістю, можуть звертатися до неї за телефонами: 0 (98) 932-38-34 та 0 (98) 932-38-57, а подивитися фото її робіт на нашому сайті за адресою: talant.vsesvit-news.info.

Н. Левицька

Роботи автора:


Розміщено: 05.07.2013 09:27
Категорія: Вишивка

Розміщено: 05.07.2013 09:55
Категорія: Вишивка

Розміщено: 05.07.2013 09:42
Категорія: Вишивка

Розміщено: 05.07.2013 09:39
Категорія: Вишивка

Розміщено: 05.07.2013 09:49
Категорія: Вишивка

Розміщено: 05.07.2013 09:36
Категорія: Вишивка